Форми роботи 
- Фронтальні логопедичні заняття.
- Підгрупові логопедичні заняття.
- Індивідуальні логопедичні заняття.
Успішність розумового виховання дітей залежить від кола інтересів батьків, їхнього світогляду, від характеру спілкування з дитиною. Батькам дітей із мовними порушеннями слід пояснювати, що участь родини у корекційних заходах вважається одним із факторів ефективної розвиваючої роботи.
- "Домашні логопедичні зошити", які складені для індивідуальної роботи з дітьми. Вони допомагають батькам закріпити набуті дитиною мовні навички та вміння. А логопеду здійснити аналіз розвитку кожної дитини і налагодити тісний взаємозв'язок між учасниками корекційного процесу.
Принципи моєї роботи:
- комфортні умови , за яких кожна дитина відчує свою успішність, інтелектуальну спроможність;
- самостійність мотивації навчально-корекційної діяльності дитиною-логопатом.
В закладі відповідно до санітарно-гігієнічних вимог обладнано логопедичний кабінет, в якому розміщено в достатній кількості методичний матеріал та обладнання, необхідні для успішної роботи вчителя-логопеда з дітьми (логопедичні зонди, шпателі, спирт, вата, настільне дзеркало, дошка, настільні ігри, предметні та сюжетні картинки, навчально-розвивальні посібники та дитячі іграшки, папки з інформаційними матеріалами, методична та педагогічна література, таблиці тощо). В достатній кількості кабінет забезпечено меблями з урахуванням віку дітей. Документація вчителя-логопеда відповідає «Інструкції про ділову документацію у дошкільних закладах», затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 30 січня 1998 року № 32, включає · перспективний план корекційно-відновлюваної роботи логопедичного кабінету; · книгу обліку дітей із зазначенням діагнозу; · картки мовленнєвого розвитку на кожну дитину; · індивідуальні картки стану здоров’я і розвитку дитини; · плани індивідуальної роботи та занять у підгрупах; · книгу аналізу результативності індивідуальної корекційно-відновлювальної роботи з дітьми; · книгу взаємозв’язку між вчителем-логопедом і вихователями групи; · журнал щоденного відвідування дітей; · журнал обліку ( руху ) дітей; · індивідуальні зошити дітей ; · графік роботи вчителя-логопеда, затверджений адміністрацією ( І зміна роботи – з 9.00 до 13.00 – 3 рази на тиждень; ІІ зміна роботи – з 13.00 до 17.00 – 2 рази на тиждень); · звіти вчителя-логопеда за результатами корекційної роботи (два рази на рік).
Перший рік життя.
1-2 міс. Дитина починає спілкування з дорослим. Малюк намагається спілкуватися за допомогою міміки та активних рухів. Посміхається при спілкуванні з дорослим. Виникає “комплекс пожвавлення”. З 3-4 міс. повертається на голос дорослго. З 3-6 міс. з’являється гуління, яке відрізняється від початкового різноманітністю звуків. Подовжуються ланцюжки звуків та з’являються сполучення губних звуків з голосними (па, ба, ма). Відбувається перехід до наступного етапу – лепету, який є дуже важливим в розвитку малюка. В період лепету (6-8 міс.) окремі артикуляції поєднуються в певній послідовності. Відбувається повторне промовляння складів (ба-ба-ба, ма-ма-ма). Спочатку дитина повторює звуки, а пізніше вона починає наслідувати звукам дорослого. Одночасно з лепетом малюк починає проявляти емоційні скрикування, проявляти радість або невдоволення. Промовляючи гучні звуки дитина намагається привернути до себе увагу або виявляє спротив, коли їй щось не подобається. В цей час з’являється здатність до наслідування. Малюк вже може наслідувати дії, наприклад: махати ручкою на прощання, плескати в долоні. В період 6-12 міс. лепет складається з 4-5 та більше складів. Дитина повторює склади, змінює інтонацію. У деяких дітей в цьому віз’являються перші слова.
Другий рік життя.
Починається період активного розвитку мовлення. Дитина з кожним днем стає все більш самостійною, активною та проявляє більший інтерес до навколишнього світу. Продовжує розвиватися здатність малюка до наслідування. Значно поширюється запас слів, які дитина розуміє. На прохання дорослого малюк дає певні предмети , вказує на знайомі обличчя, іграшки, картинки. Впізнає своє зображення в дзеркалі, знає своє ім’я. Дитина вже не чекає, коли дорослий почне з нею розмову, а сама починає звертатися, коли хоче їсти, або не може одягнутися. Фрази з двох-трьох слів – є найчастішими висловлюваннями малюка в цьому віці. На цьому етапі фраза є простою та граматично не оформленою.
Третій рік життя.
Між 2 та 3 роками активно формується фразове мовлення. Висловлювання дитини стають граматично оформленими. Діти в цьому віці починають засвоювати граматичну будову мовлення: засвоюють відмінкові закінчення, узгоджують прикметник з іменником, використовують деякі прийменники (на, у), оволодівають навичками використання в мовленні форм однини та множини іменників. До трьох років у дитини формуються всі основні граматичні категорії. Відбувається активне зростання словникового запасу. Дитина в цьому віці активно наслідує однолітків та грає в колективні ігри.
Четвертий рік життя.
Відбувається істотне покращення в мовленнєвому розвитку. Дитина знає назви багатьох оточуючих предметів. Вона узагальнює їх, тобто розрізняє різні групи предметів та називає їх: посуд, одяг, іграшки, тварини і т.д. Діти 4-го року життя користуються в мовленні простими і складними реченнями. Найбільш розповсюджена форма висловлювання – просте поширене речення “Ми з мамою ходили в магазин за хлібом”, “Я люблю грати великою машиною”. Ваша дитина говорить велику кількість слів, але вимова звуків ще недостатньо чітка. Малюк може добре вимовляти слова, які складаються з двох складів, але при вимові слів з трьох-чотирьох складів може допускати помилки: пропустити цілий склад, переставити склади місцями, пропустити деякі приголосні звуки в середині слова.
П’ятий рік життя.
Словниковий запас дитини досягає 1500-2000 слів. В своїх висловлюваннях дитина використовує майже усі частини мовлення. Дитина продовжує засвоювати узагальнюючі слова. Відбувається інтенсивний розвиток граматичної будови мовлення, але дитина ще може допускати граматичні помилки: не завжди вірно використовує відмінкові закінчення, іноді неправильно узгоджує між собою слова. Дитина в цьому віці починає висловлювати особисту думку з приводу якихось подій, розмірковує про оточуючі предмети. За допомогою дорослих малюк переказує казки, повторює невеликі вірші. У більшості дітей в цьому віці покращується звуковимова: правильно вимовляють свистячі звуки (с, з, ц), починають вимовляти шиплячі звуки (ш, ж, ч), але ще можуть замінювати їх один-одним (наприклад, шапка – “сапка”, жовтий – “зовтий”). Звук р в цьому віці діти ще можуть замінювати на й, л або ль (наприклад, рак – “йак”, риба – “либа”, пиріг – “пиліг”).
Шостий рік життя.
До кінця шостого року життя активний словник дитини складає від 2500 до 3000 слів. Висловлювання дитини стають більш повними та точними. В п’ятирічному віці діти самостійно складають розповідь, переказують казку, що говорить про оволодіння одним з найважчих видів мовлення – монологічним мовленням. В висловлюваннях дитини з’являються складні речення (Тато дивився телевізор, а ми з мамою читали цікаву книгу). В мовленні дитини з’являються слова, що позначають якість предметів, матеріал з яких вони зроблені ( паперовий літак, дерев’яний стіл). Дитина використовує синоніми та антоніми. Дитина вже правильно узгоджує іменники з іншими частинами мови. В мовленні п’ятирічних дітей з’являються присвійні прикметники (собача лапа, заячі вуха), складні прийменники (з-за, з-під). В цьому віці дитина вже оволодіває різною складністю складової структури слів: не пропускає склади, не переставляє їх місцями. Значно покращується звуковимова. Більшість дітей вже правильно вимовляють шиплячі звуки (ш, ж, ч) та звуки р, рь. Але у деяких дітей ще можуть відмічатися заміни тих чи інших складних звуків, або спотворення їх правильної вимови.
КОЛИ СЛІД ЗВЕРНУТИСЬ ДО ЛОГОПЕДА
Всі прекрасно знають про те, що деякі діти починають ходити і говорити раніше, ніж інші, і звичайно це нікого не хвилює, а медицина це вважає нормальним явищем .У зворотному випадку, якщо по досягненню дворічного віку дитині важко розмовляти, або він не розуміє розмови, або ковтає звуки, або додає інші - це ознака порушення розвитку або захворювання. В цей момент треба без зволікання звернутися до фахівця в області логопедії для необхідної терапії. Логопед зможе визначити, чи йде мова про. деякої затримки в розвитку дитини або існують розлади, які вимагають спеціалізованої допомоги. Логопедія - це дисципліна, яка охоплює вивчення, профілактику, діагностику, контроль та лікування розладів мови і спілкування. Розлади мовлення можуть бути різними і їх багато :затримка в розвитку мови, дислалія - відсутність вміння правильно вимовляти звуки, відповідні віком, дислексія - часткове або повне відсутність розуміння мови, дісфемія (заїкання), діслозія - труднощі у вимові звуків у зв'язку з анатомічними дефектами мовного апарату, а також порушення мови у психічних хворих і аутистів. Причини порушення мови можуть бути найрізноманітнішими: втрата слуху, неврологічні порушення, пошкодження головного мозку, розумова відсталість, анатомічні дефекти губ, неба, ротової порожнини, перевантаження голосових зв'язок і ін . Встановити наявність порушень мови потрібно якомога раніше. Це дозволити провести ранню діагностику причин, що обов'язково позитивно позначиться на можливості його одужання і корекції мовлення.
Підставою для відвідування логопеда є неправильна вимова звуків.
Свистячі: С,З,Ц – малюк повинен чітко вимовляти до кінця 3 р. життя.
Шиплячі і сонорні : Ш,Ч,Ж,Л,Р, до кінця 5 р. життя.
Якщо ви помітили помилки і вас тривожить мова вашої дитини зверніться до логопеда за консультацією і невідкладно, чим довше малюк буде карта вити і шепелявити, тим міцніше закріпиться у нього неправильна вимова і тим важче буде в майбутньому виправити дефект.
1. Стежте, щоб мовлення оточуючих було неквапним, плавним, правильним і чітким.
2. Звертайте увагу на те, щоб дитина говорила, достатньо широко відкриваючи рот, не поспішаючи і не дуже голосно.
3. Не допускайте прискореного мовлення дітей. Таке мовлення нерідко свідчить про підвищену збудженість, слабкість нервової системи.
4. Застерігайте малюків від психічних і фізичних травм, бурхливих проявів гніву і радощів, від перебування серед нервових дітей.
5. Не вимагайте промовляти складні фрази, незнайомі і незрозумілі слова, завчати дуже багато віршів, складних за змістом та формою.
6. Частіше читайте дитині, просіть переказувати прочитане, вивчайте з нею вірші, розмовляйте і виправляйте, коли дитина говорить неправильно.
7. Не навантажуйте дітей зайвими враженнями, які викликають у них емоційне перенапруження.
8. Не розповідайте дитині перед сном страшних казок, хвилюючих історій, не залишайте дитину одну, коли вона боїться.
Ігри на розвиток мовного слуху
1. Гра «Угадай чий голос»
Дитина закриває очі, а хтось близький кличе її. Малюк повинен відгадати, хто його покликав.
2. Гра «Хто відізвався»
Дитина закриває очі, члени сім’ї по черзі імітують голоси тварин, а дитина відгадує, хто говорить.
3. Гра «Почуй шепіт»
Дитина стоїть за спиною мами чи тата, які подають команди пошепки (голосніше і тихіше). Вона повинна виконати команди вірно.
4. Гра «Горщик»
Дитина з мамою, сидячи на підлозі, перекочують одне одному м’яч. Хто котить говорить «холодний» або «гарячий». Торкатися м’яча можна тільки при слові «холодний».
5. Гра «Слухай і виконуй»
Мама чи тато один чи два рази називає кілька різних рухів, не виконуючи їх. Дитина повинна точно їх відтворити.
Ігри на розвиток фонематичного слуху
1. Гра «Червоний-білий»
У дитини два кружечки (червоний і білий). Якщо в названому слові є заданий звук, дитина піднімає червоний кружечок, якщо немає—білий.
2. Гра «Будь уважним»
Мама називає по черзі предмети, намальовані на картинках. Дитина повинна визначити, який звук повторюється у всіх назвах. А потім повторити їх по пам’яті.
3.Гра «Придумай слова»
Мама називає певний звук, дитина називає слова з цим звуком і кинути мамі м’ячик.
Ігри та вправи на розвиток дихання
«Забий м'яч у ворота». Запропонуйте дитині подути на ватний чи паролоновий мячик, так, щоб він покотився у ворота (їх можна зробити з дроту, або намалювати). Повітряний струмінь повинен бути плавним, повільним, безперервним.
«Язичок-футболіст». Як і в попередній вправі треба забити мяч у ворота, але тепер з допомогою язика. Дитина повинна посміхнутися та покласти широкий язик на нижню губу, і, неначе вимовляючи звук [ф] дути на кінчик язика.
«Літак». На кінчик носа покласти шматочок паперу або вати. Відкрити рот, широкий язик покласти на верхню губу, бокові краї язика притиснуті. Повітряний струмінь виходить посередині язика. Дитина повинна сильно подути, так, щоб «літак» полетів вгору.
«Пелюстки». Покладіть на долоню справжні або вирізані з паперу невеличкі пелюстки квітки. Запропонуйте дитині подути, щоб пелюски злетіли з вашої долоні.
«Кораблик». Налийте у миску воду. Зробіть паперовий або пенопластовий кораблик, та покладіть його на воду. Запропонуйте дитині подути на кораблик спочатку довгим струменем повітря, наче вимовляючи зхвук «ф», а потім преривчасто, наче вимовляючи звук «п-п-п-п».
Ігри та вправи на подолання заікання
Вправи для зняття м'язової напруги
При заіканні часто напружені м'язи обличчя, губ, язика, пальців рук. Дуже важливо навчити дитину м'язовому розслабленню під час мовлення. От деякі вправи, що допоможуть дитині розслабитися.
«Пташка махає крильцями». Підняти руки нагору, і виконувати махи руками.
«Допоможемо мамі» Помахати розслабленими кистями рук біля підлоги, імітуючи полоскання білизни. Стати рівно, розвести руки в сторони до рівня плечей і «упустити» розслаблені руки у вихідне положення.
«Стряхнемо водичку з рук». Струснути розслабленими кистями рук, начебто струшуючи краплі води. Нахилити голову вперед, назад, праворуч, ліворуч, а потім виконати декілька кругових обертів головою спочатку в одну сторону, потім в іншу. Повільно покачати розслабленими руками з боків тулуба назад.
«Кулачки-силачі». Пальці рук під рахунок до 5 із силою зжати в кулачки, на рахунок 5 розтиснути, струснувши кисті рук, при цьому зосередити увагу дитини на тім, як пальчикам приємно відпочивати.
Вправи для розвитку мовного дихання
Майже у всіх дітей, що заікаються порушене мовленнєве дихання. Під час корекційної роботи з усунення заікання важливо навчити дитину говорити не поспішаючи, на видиху. Тому важливе місце в роботі займуть вправи для розвитку правильного мовного дихання.
«Кулька». Цю вправу бажано робити спочатку лежачи (щоб дитина повністю розслабилася), а потім сидячи чи стоячи. Вдих через злегка відкритий рот (живіт надувається, як кулька, плечі не піднімати). Видих через вільно відкритий рот, неначе кулька повільно здувається. Рух живота контролюється рукою. Цю ж вправу повторити з подовженим видихом на звуки (А, О, У, И). Видих під час вимови цих звуків повинен бути спокійним і безперервним.
«Задуй свічку». Короткий спокійний вдих носом, потім пауза (затримати дихання на 1-2 сек.) і довгий безперервний видих через ледве зімкнуті губи з промовлянням «пф», начебто гасячи свічку (дути можна на пальчики).
«Літак». Покладіть дитині на долонь маленький шматочок ватки чи паперу. Тримаючи долоню з ваткою на рівні рота, дитина повинна подути на «літак», щоб він полетів. Чим далі полетіла ватка, тим краще дитина зробила вдих і видих.
«Нюхаємо квіточку». Навички правильного вдиху і видиху добре відпрацьовувати на таких вправах: дати дитині понюхати квітку, духи, фрукти.
«Усі мовчать». Зробити вдих, а видихнути на звук «з», доторкнувшись вказівним пальцем до губ, неначе попросити тиші.
«Де дзвенить комарик?» Дитина, сидячи на стільці, одночасно з поворотом тулуба праворуч-ліворуч робить довгий видих на звук з-з-з-з.
«Гарячий чай». У дитини в руках чашка, дитина робить вдих носом , а на видиху дує в чашечку, вимовляючи пошепки ф-ф-ф-ф, начебто студить гарячий чай.
«Кораблик». Налийте в миску води, покладітьте на воду паперовий кораблик, і запропонуєте дитині «допомогти» кораблику переплисти на іншу сторону миски. Дитина робить вдих носом, а на видиху вимовляє «пф» і дує при цьому на кораблик. Чим дужчий повітряний струмінь, тим далі попливе кораблик.
Вправи для розвитку голосу
Важливо проводити також вправи для розвитку голосу. Такі ігрові вправи необхідно проводити на добре знайомих дітям звуконаслідуваннях. Під час занять необхідно стежити за тим, щоб усі звуконаслідування дитина вимовляла на видиху.
СЛУХНЯНІ ПАЛЬЧИКИ
Консультація
Вчитель-логопед: Кухар Ніна Олексіївна.
Про розвиток дрібної моторики говорилося багато. Але чомусь усі акцентують увагу на тому, що дитині це знадобиться для того, щоб потім красиво писати. Але писати дитина почне лише через шість років, коли піде до школи. Тоді чому люди вигадали знамениту пальчикову гру „Сорока-білобока”, що використовується для зовсім маленьких дітей?
Тому що дрібна моторика – це важлива складова розвитку мовлення. А говорити дитина починає значно раніше. І вдосконалення мовлення саме в шість років уже завершується. Тому впевнено можна стверджувати, що первинне значення пальчикових ігор – саме розвиток мовлення. Розвиток рухів пальців ніби готує грунт для наступного формування мовлення.
Роботу з тренування пальців можна починати з дітьми 6 – 7 місяців. У цей період корисно робити масаж – поглажування кисті рук у напрямку від кінчиків пальців до зап’ястя і вправи: брати кожен пальчик окремо, згинати і розгинати їх. Робити так слід 2-3 хвилини щодня.
Уже з 10-місячного віку можна впроваджувати активні вправи для пальців рук. Їх добирають із врахуванням вікових особливостей дітей. У цьому віці малюкам можна катати пальчиками дерев’яні кульки різного діаметру, займатися конструюванням з кубиків, збирати різні пірамідки, перекладати з однієї кучки на іншу олівці, ґудзики та ін. Слід давати дитині перебирати спочатку великі предмети, потім – дрібніші. Дітям 1,5 – 2-річного віку дають складніші завдання: застібнути ґудзики, зав’язати вузлик, шнурування. Найкращим засобом для розвитку рухів пальців рук для дітей цього віку є гра „Театр пальчиків”. Пальчикові ігри не мають бути тривалими. П’ять хвилин на день – цілком достатньо для того, щоб стимулювати мовленнєву функцію дитини. Дітям дошкільного віку для розвитку дрібної моторики можна запропонувати мозаїку, пірамідки, пазли, намисто (нанизування на нитку), мотузки (зав’язування і розв’язування вузлів), лекала й трафарети для штрихування, дощечки для викладання візерунків.
Багатьом мамам доводиться багато часу проводити на кухні. Тут можна знайти багато цікавого і корисного. Наприклад, можна попросити дитину відкрити різні баночки з кришками, а також коробочки різних розмірів. Або можна запропонувати дитині зібрати навмисне „розсипану” крупу, квасолю або горох. Можна змішати в одній посудині різні за зовнішнім виглядом макаронні вироби і попросити малюка правильно їх розділити.
А який чудовий предмет<span times="" new="" roman'"="">тісто<span times="" new="" roman'"="">! І не обов’язково якесь спеціальне тісто. Якщо вдома готується щось із тіста, слід навчити дитину його рвати, м’яти, розкочувати, видавлювати фігурки. Найпростіше - можна зліпити їжачка: дати дитині шматочок тіста і зубочистки, і навчити дитину устромлювати зубочистки в тісто.
Якщо на папері зробити пластилінову основу, то можна створити чудові картини з тих самих круп. Дитина вдавлює зернятка в основу – і вони прилипають. Це аплікація без клею. Для більш старших дітей дайте декілька видів круп – і нехай фантазують.
Найскладніших рухів за точністю і тонкістю вимагає від дитини аркуш паперу. Починаємо з того, що даємо дитині тільки фарби. Нехай залишить відбитки пальчиків на папері. Потім пропонуємо і пензлик. Завдання обираються залежно від віку: від простого – черкати пензликом по аркушу паперу – до розфарбовування картинок. Пізніше вже пропонуємо малювання фломастером та олівцем.
Ножиці – предмет небезпечний, але разом із тим дуже необхідний для розвитку дрібної моторики. Спочатку просто ріжемо папір на шматочки, потім – по заданій прямій лінії, а вже після цього – вирізаємо фігурки. Це дуже складно для малюків, але так цікаво!
Отож, розвиток дрібної моторики пальців – заняття неважке, дуже цікаве, доступне. Дитина сама прагне досягти успіху. Завдання дорослих - їй не заважати, а створити максимально комфортні умови для занять. І тоді дитина порадує дорослих не тільки красивим написанням літер, але й чистотою свого мовлення.
«ЗАСИНАЄМО Й МОВУ ВИВЧАЄМО»
(’
Кілька років тому логопеди м.Києва (ДНЗ № 611) вирішили скористатися традиційним прийомомСашко – сушка – пастушок; шахіст – машиністПеред сном діти, сидячи на стільчиках, хором промовляють за педагогом (спокійно, не напружуючись) знайомий мовний матеріал у спеціально відведений для цього час (паузу). Лексично-граматичний блок повторюєтьсяДіти вкладаються в ліжка й також неголосно хором повторюють за дорослим ті ж самі слова у визначені ним паузи. Блок повторюється орієнтовно Дітям пропонують пошепки (заохочуючи, але не контролюючи) промовляти слова за дорослим. Після кожної граматичної конструкції робиться пауза. Блок повторюється орієнтовноЧетверта фаза..
Слід зауважити, що все, що в такий спосіб подається дитині, не має спонукати її до якихось розумових зусиль, обирати певну інформацію, вдаватися до інтелектуальних чи емоційно-вольових дій. В основі використовуваного методу лежитьакваріум, бульдозер, екскурсія, репетиція, регулювальник;йтиму;ій, ми Сеанс проводиться 5 разів протягом тижня. Повторюється двічі через три тижні.
Тема:«Іменниковий суфікс –ик; структура слова; словотворення»
шарф – шарфик рот – ротик ніж - ножик
стіл – столик лоб – лобик гном – гномик
м’яч – м’ячик ніс – носик пес – песик
ІІІ.Уз іменника з числівником»
один метелик одна бабка одне сонечко
два метелики дві бабки два сонечка
три метелики три бабки три сонечка
чотири метелики чотири бабки чотири сонечка
п’ять метеликів п’ять бабок п’ять сонечок
шість метеликів… шість бабок… шість сонечок…
ІV,Уз іменника з дієсловом в однині та множині»
білка стрибає – білки стрибають
вовк біжить – вовки біжать
рак повзе – раки повзуть
риба пливе – риби пливуть
птах летить – птахи летять
кіт нявчить – коти нявчать
сорока скрекоче – сороки скрекочуть
V«Тварини та їх дитинчата»
у кішки – кошеня у кози – козеня
у собаки – цуценя у кобили – лоша
у свині – порося у ведмедиці – ведмежа
у вівці – ягня у білки – білченя
у корови – теля у зайчихи – зайченя
ДІТИ З ОСЛАБЛЕНИМ СЛУХОМ
Вчитель-логопед: Кухар Н О..
Слух у житті людини відіграє особливе значення, особливо у дитячому віці. Мотка складно тому, що туговухість проявляється пізніше, ніж глухота. Зовні рухлива, гвшенням слуху, вони пов'язують їх з деякою загальною затримкою в розвитку, яка з ченям. Дитина дратується, коли її не розуміють ближні і не виконують її бажань. Коли подібна невідповідність між віком дитини і розвитком її мовлення стає очевидною, біпізнаться тільки при обстеженні слухової функції у отоларинголога перед вступом до школи.
Щоб своєчасно розпізнати зниження слуху, батьки і вихователі дитячого садка мають дещо знати про часткове порушення слуху і особливості розвитку мовлення цих дітей.
Діти з порушенням слуху починають говорити пізніше, ніж однолітки, їхній слутком мовлення. При значній втраті слуху малюк іноді тривалий час не розмовляє і не розуміє розмовної мови (крім найелементарніших побутових слів). Він намагається спілкуватися за допомогою жестів. Може повторювати, мовби відлуння, контури слів, які промовляються безпосередньо на вухо чи на невеликій відстані від нього, не розрозуміти сказане, вимовляти самостійно ряд слів, але спотворено, неточно, а речення будує з аграматизмами.ляють в молодшому дошкільному віці. Складніше помітити порушення слуху у дитудбуваються у групі, на прогулянці. Тому запідозрювати розлад слуху треба у кожної дитини, яка з незрозумілих причин відстає у розвитку мовлення від однолітків, і це врря-отоларинголога, де спеціалісти встановлять ступінь втрати слуху, підберуть для малюка індивідуальний слуховий апарат, визначать заклад, у якому він повиен навчяхчному вихованню. Тим самим вони роблять дуже погану послугу своїм дітям, затрімога спеціалістів-сурдологів, лікарів та батьків.
Кожна така дитина має індивідуальні психофізичні особливості та перспективи. Тому батькам і педагогам необхідно вивчити дитину, її риси, які можна використати у подальшій корекційній роботі.
